Хрещення Русі – процес прийняття й поширення християнства на землях Київської Русі. Основна подія – масове хрещення у 988 році мешканців Києва, а згодом інших міст держави князем Володимиром Святославовичем, у результаті чого християнство стало провідною релігією на Русі.
28 липня відзначатимуть по всій країні 1028- річчя хрещення Київської Русі . За православним календарем, саме у цей день ушановують пам’ять святого рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Київської Русі.
З хрещення почалась нова епоха духовного розвитку та становлення слов’янських народів. Писемність, освіта, духовна культура отримали потужний імпульс до розвитку.
Християнство за перших українських князів
Наприкінці 9 ст. в «руській землі» оформлюється церковна структура – митрополія, на чолі якої став болгарин Михаїл, який схилив київського князя Аскольда до прийняття християнства. Однак обмеженість у перейманні візантійського християнства Аскольдом, його нехтування специфікою слов’янського світобачення призвели до того, що у 882 році Новгородський князь Олег, використавши язичницьку опозицію, захоплює Київ. Наступник Олега на Київському престолі Ігор (913 – 945 рр.) сприяв дуалістичному, двомірному характеру релігійного життя в державі. Він толерантно ставився до християнства і не заважав його поступовому проникненню в країну.
Знову ж за Олега поганська реакція придушила християнство, але воно не зникло зовсім, і є свідчення, що за князя Ігоря існувала в Києві церква святого Іллі. По смерті Ігоря на чолі держави стає його вдова – княгиня Ольга. Під час її перебування в 957 році у Константинополі було докладено чимало зусиль, щоб здобути найвищого державного титулу «дочки» імператора, для чого Ольга приватно приймає хрещення. Після повернення княгиня починає проводити лінію на обмеження язичництва в державі. Діяльність Ольги не знаходить підтримки й розуміння у її найближчому оточенні. Навіть син Святослав, не зважаючи на умовляння матері, відмовляється від прийняття християнства, однак його сини Ярополк і Олег правдоподібно вже були християнами.
Хрещення Русі Володимиром Великим
Хрестити Київську Русь і проголосити християнство державною релігією припало князю Володимиру.
28 липня - день пам'яті святого князя Володимира, яка пов'язує кожного з нас із часами Київської Русі, розквіту її державності й культури. Багато чого і в топонімії Києва пов'язано з Його пам'яттю. "Візитні картки" столиці - Володимирська гірка з пам'ятником князю, однойменна вулиця, руїни княжої Десятинної церкви і, нарешті, Володимирський собор - все це місця, де полюбляють бувати у вільний час кияни і прагнуть відвідати насамперед гості міста. Один із найвідоміших правителів Київської Русі - князь Володимир Святославович народився 948 року, він був молодшим із трьох синів київського князя Святослава Ігоревича (Хороброго), а отже, внуком київської княгині Ольги (Мудрої). Продовжуючи політику попередніх київських князів, збираючи навколо Києва слов'янські землі, Володимир своїми військовими походами 981-993 років завершив тривалий процес формування території Київської держави. Саме в той час остаточно визначилися і закріпилися її кордони, що співпали з етнічними рубежами східних слов'ян. У ті часи це була найбільша держава, з якою вимушені були рахуватися всі країни Європи. Під час свого правління князь провів низку реформ, серед яких найважливіша - утвердження християнства, про що написали літописці. Отож, для хрещення до Києва були запрошені грецький митрополит і священики. У призначений час кияни прийшли на берег Дніпра, куди прибув і Володимир із священиками. Торжество хрещення відбувалося в ріці, матері тримали дітей на руках. Після обряду всіх язичницьких ідолів (божків) Володимир наказав утопити у Дніпрі. За його князювання в державі стали процвітати наука та освіта, вчені ченці почали писати історію, і тому про Володимира Великого відомо більше, ніж про попередніх князів - Олега, Ігоря, Ольгу та Святослава. Уже в 988 році почали з'являтися школи, а в Києві була споруджена церква св. Василія (таке ім'я отримав і князь після хрещення). На замовлення Володимира в Києві в 989-996 роки візантійські майстри спорудили собор Богородиці, на що він виділив десяту частину своїх прибутків (друга назва - Десятинна церква). Князь Володимир розумів, що, тільки прийнявши християнство, його держава зможе ввійти як рівноправна в коло європейських країн. Уміло й авторитетно керуючи державою протягом 35 років, провівши глибоку та ефективну адміністративно-територіальну і військову реформи, Володимир Великий дожив до старості, помер 15 липня І015 року в селі Берестові (під Києвом) і був похований у Десятинній церкві. Церквою він був прирівняний до лику святих і названий "Рівноапостольним". Як писав М.Грушевський: "Часи Володимира Святого, або Великого були кульмінаційною точкою процесу будівництва, завершення, так би мовити, механічної еволюції процесу створення стародавньої Руської, Київської держави".
З прийняттям християнства в Україні поширилася писемність. Володимир закладав школи, будував церкви, спершу в Києві, а згодом – по інших містах. Учителями були священики з Корсуня, які знали слов’янську мову.
Напередодні святкування даної річниці учні школи відвідали Свято-Пантелеймонівську церкву. Школярі із великим задоволенням слухали пояснення служителя храму, узяли участь в оглядовій екскурсії.
|
