«Історія одного страждання» - під такою назвою в рамках заходів щодо відзначення 70-річниці Перемоги над фашизмом в Європі та 70-річниці завершення Другої світової війни пройшла зустріч учнів 6 класу ЗОШ І-ІІІ ступенів № 7 з учасником бойових дій, жителькою селища Дружба Юхименко Л.І., народженою в німецькій неволі.
Війна - це не тільки людські жертви, втрати в бою, це й моральні втрати, це насамперед понівечене, покалічене дитинство, відчай і горе матерів. Багато було жертв у ході військових дій, під час бомбардувань і артилерійських обстрілів. У всі часи, у всіх війнах були вбиті й полонені, але в жодній війні так не страждали діти. Фашизм не визнавав вікових відмінностей. Чудово налагоджена гітлерівська машина знищення людей перемелювала всіх з однаковою акуратністю та нещадністю. День і ніч диміли крематорії незліченних таборів смерті на території самої Німеччини та на територіях окупованих держав. Немов чорна хмара, покрила Європу мережа цих таборів.
У роки Другої світової війни діти виявилися найбільш незахищеними серед тих, кому довелося жити на окупованій території. Сотні тисяч дітей з матерями або без них опинилися в концентраційних таборах.
Дитячу працю нещадно експлуатували на військових об'єктах третього рейху, на секретних заводах і полігонах, їх використовували для проведення нелюдських медичних експериментів, брали кров на потреби Східного фронту.
Про вистраждану долю однієї молодої сім'ї повідала шестикласникам гостя заходу Юхименко Людмила Іванівна, батьків якої у квітні 1942 року угнали до Німеччини. Матір героїні зустрічі Ларіонову Параску Романівну, вагітну на той час жінку, взяла з концтабору (неподалік від Лейпцига) сім'я на сільськогосподарські роботи. А 2 вересня 1942 народилася дівчинка.
І вже після звільнення в 1945 родина повернулася на Батьківщину. Маленька дівчинка тоді не розуміла, чому не можна було розмовляти німецькою мовою. Та згодом дізналася, яких утисків з боку влади ще довелося пережити батькам після повернення в рідні місця.
А далі – школа, Луганський торгівельний технікум, робота, якій жінка щедро віддала всю душу і, звісно, захоплення. Як виявилося, Людмила Іванівна – завзята співачка, тому зустріч, яка проводилася в теплій дружній атмосфері під керівництвом учителя німецької мови та української мови й літератури Васильєвої Майї Петрівни, за присутністю вчителя історії Макарова Л.В. та інших учителів, насичена цікавим матеріалом: презентацією, відеофільмом – закінчилася спільним виконанням улюбленої пісні «Катюша».
Пройшло багато років з дня закінчення війни, ми справедливо й заслужено згадуємо про тих, хто також вистраждав цю перемогу, чиї долі пов'язані з гітлерівським полоном.
|
